Вступ

“Народний письменник, художник, поет, справжній

 поет, є для свого часу, для своєї епохи дзеркалом,

в якому відбиваються і мерехтять промені життя,

точно так, як в чистому струмку – промені світлого сонця

Тому я стверджую, що не може бути такої життєво важливої події,

радості чи горя народного, котрі б не торкнулися письменника,

і торкнулися по-справжньому, до мозку кісток”

Шолом-Алейхем “Суд над Шумером”

Шолом-Алейхем – це єврейське привітання, яким обмінюються при зустрічі прості люди, що в перекладі означає “мир вам”. Шолом Рабинович – єврейський письменник, який взяв собі цей псевдонім і від самого початку до кінця залишився йому вірним, залишився письменником, який писав про народ і для народу.

Розділ 1

Біографія

2 березня 1859 року в Переяславі, що на Київщині (тепер це Переяслав-Хмельницький), у патріархальній єврейськії сім’ї Нохума Рабиновича народився хлопчик, якого назвали Шоломом. Невдовзі родина остаточно зубожіла і була змушена переселитися до злиденного містечка Воронкове, у якому й минули дитячі роки маленького Шолома. Коли хлопчик підріс, його віддали на навчання в хедер (єврейську школу).

У 1877 р. майбутнього письменника прийняли на посаду домашнього вчителя до заможного комерсанта (власне, до його дочки, з якою згодом Рабинович одружився).

У 1879 р. юнак почав друкуватися: його перші кореспонденції та публіцистичні статті на івриті побачили світ у газетах “Гацефіра” (“Світанок”) та “Гамейліц” (“Захисник”).

У 1883 р. газета “Юдішес фолксблатт” (“Єврейський народний листок”) опублікувала перші твори молодого письменника, написані мовою ідиш, − повість “Два камені” та оповідання “Вибори”. Останнє було вперше підписане псевдонімом Шолом-Алейхем.

Наприкінці 80-х років оприлюднив власну програму розвитку єврейської літератури, гостро критикуючи авторів популярних бульварних романів і виступаючи проти ідилічної романтики, за відродження народних реалістичних традицій. У своїх тогочасних романах “Стемпеню” та “Йоселе-Соловей” Шолом-Алейхем створив образи талановитих людей з народу, які в силу різних умов приречені на трагічну загибель.

На початку 90-х років письменник став однією з центральних постатей у європейській літературі. І саме у цей час він зазнав фінансового краху.

Ставши після смерті тестя опікуном багатої спадщини, Шолом-Алейхем переїхав до Києва, зайнявся комерцією, але через брак досвіду невдовзі збанкрутував. Він подався за кордон, побував у Франції та Австро-Угорщині, а після повернення на батьківщину оселився в Одесі. Незабаром письменник опублікував першу серію листів із циклу “Менахем-Мендл”. У 1894 році Шолом-Алейхем починає публікацію розділів з “Тев’є-молочника”. Праця над цими двома творами та їх публікація тривала 20 років.

У 1905 р. Шолом-Алейхем пережив жахіття єврейських погромів. Він виїхав у США, а незабаром перебрався до Женеви. Там і була написана його відома повість “Хлопчик Мотл”, перша частина якої побачила світ у 1907 році.

У 1908 році Шолом-Алейхем повернувся в Росію, де його тепло зустріли читачі. Але незабаром під час виступу в білоруському місті Барановичі письменник важко захворів і за наполяганням лікарів був змушений вирушити на лікування до Італії. На початку 1913 року здоров’я Шолома-Алейхема знову дуже підупало; він жив під наглядом лікарів у різних країнах Європи та в США.

13 травня 1916 року Шолома-Алейхема не стало. Поховали його на Бруклінському цвинтарі. В останню дорогу письменника провели понад 300 тисяч шанувальників його таланту.

Розділ 2

Тема “Маленької людини” у творчості

Тема маленької людини – актуальна тема ХІХ, ХХ століття

За своє життя Шолом-Алейхем написав десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Твори письменника перекладені на десятки мов світу. Перше зібрання творів Шолом-Алейхема у чотирьох томах вийшло в світ у 1903 році.

Через творчість Шолома-Алейхема, як нитка, проходить тема “маленької людини”. І не дивно, адже  час ХІХ, ХХ століття – це епоха реалізму, який, на відміну від романтизму, переносив героїв і події у звичайні обставини, показуючи просту, звичайну людину. Так і виникла тема “маленької людини”. Маленька людина – це людина, на перший погляд жалюгідна, слабка духом, сіра, досить непомітна для загального світу, живе, нібито ні на крапельку на нього не впливаючи, словом, – звичайний собі дядько чи тітка, хлопчик чи дівчинка. З іншого боку, термін “маленька людина” часто застосовують до образів підприємців, спекулянтів, біржовиків і пихатих багатіїв. Вслухайтесь у ці слова , маленька людина. Мало хто погодився б, щоб до нього застосували цей термін. В більшості випадків, коли ми чуємо, що про когось кажуть – “маленька людина”, ми почуваємо себе більшими, а значить – великими! Навіть не здогадуючись, що цілком можливо говорять саме про нас..

Ось наприклад А.Чехов у своєму творі “Товстий і тонкий” показує тонкість душі чоловіка, який готовий принизити себе перед іншою людиною, навіть другом, тільки тому, що той досягає певного місця на ієрархічній драбині суспільства. Цей бідний попав під сильний вплив обставин, примітивно обмежив свій світогляд, перетворившись на справді маленьку людину, у очах своїх, а зрештою і у очах друга..

Ще з дитинства Шолом-Алейхем захоплювався Гоголем і його твором “Мертві Душі” .Шолом-Алейхем продовжує лінію Гоголя в бичуванні банальності, дрібних пристрастей, від яких стає “скучно жити на світі”. Оповідання про сварку двох містечкових жителів “Два шалахмонеса” швидко нагадує повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем. Шолом-Алейхему також дуже притаманна гумористична гіперболізація Гоголя.

Маленька людина, але велика душа.. .

У своїй повісті “Хлопчик Мотл” представляє перед читачами зовсім інше поняття маленької людини. Мотл – маленька людинка, думка якої по великому рахунку нікого особливо не цікавить, здається, кому потрібне його існування, і так багато проблем.. Але не зважаючи на ніякі несприятливі умови життя, в маленькій, нічим не примітній душі Мотла народжується “свій” особливий світ, в якому інші не відіграють такого надзвичайного значення. На кожну подію Мотл, маленька людина, має свою думку, своє рішення. Можливо, воно може виглядати дивним, обмеженим чи цілком егоїстичним, як наприклад “я сирота-мені добре”, але, зрештою, чи кожна велика людина так гарно розбирається в собі? Інколи мені здається, що краще бути маленькою людиною, але з порядком у душі, ніж великою, яка не може кінець думок з початком з’єднати!!

Також схожий приклад “Маленької людини ” можна знайти у творі “Тев’є Молочар. Тев’є − трудівник, мешканець села, пов’язаний із землею, з такими ж працьовитими людьми, як і він сам. Проте він напрочуд цілісна особистість, простакуватий і шляхетний, завжди поводиться гідно і ніколи не грішить проти природи. Гумор Тев’є – це вираження народного оптимізму, свідчення життєздатності єврейського народу. Він – образ людини, людини, що є маленькою супроти всесвіту, реальності. Життя ламає його: помирає дружина, а на довершення усіх лих євреїв за царським указом виселяють за “Межу осідлості” Але навіть вигнаний із свого дому, з торбиною за плечима, Тев’є все ж таки не зломлений.

Лишаться маленькими ті люди, які не будуть прагнути рости..

В іншому творі Шолом-Алейхем (“Менахем-Мендл”) дещо інакше змальовує головного героя, як маленьку людину. Він показує більш класичний образ, який ми привикли уявляти, чуючи саме вираження – маленька людина..

Цей цикл новел-листів – один з найяскравіших творів Шолома-Алейхема. Його герой, Менахем-Мендл, бідний єврей з містечка, судорожно намагається вибратися з бідності і плекає надію знайти своє щастя в великому місті. Довірливий, непрактичний і недалекий чоловік, він постійно стає жертвою обману й зазнає невдачі. Про кожне своє починання він повідомляє дружині в листах, спочатку захоплених, потім відчайдушних. Її відповіді, наповнені тверезості і здорового глузду, ніяк не впливають на його рішення. Ця переписка – як діалог глухих, де кожен говорить своє. Менахем-Мендл – це цілком вдалий приклад людини, яка у прямому сенсі цього слова “гендлює повітрям” До речі, слід зазначити, що Менахем-Мендл - не герой роману і взагалі особистість не вигадана. Це людина, з яким автор особисто і близько знайомий. Він разом з ним пройшов років двадцять життєвого шляху.

Також певний приклад “Маленької людини” я вбачаю у творі “Пісня Пісень”, адже бідний Шимек так і не добився свого щастя, він не хотів розбиратися у своїх почуттях, обрав інше життя. Поїхав з дому, кинув всіх і Бузю також. Він вважав її своєю особистістю, тою, що чекатиме його вічно, але вона була такою ж людиною, як всі.... У своєму нещасті Шимек може звинувачувати тільки себе, адже його ніхто не примушував їхати, це було його особисте рішення...... Отак то буває, коли людина ставить в порівняння матеріальні цінності і духовні – це і є виявом “маленької людини” у негативному значенні цього слова, людини, яка не бажає зростати, аж поки не стає занадто пізно..

Шолом-Алейхем під час свого життя був змушений виїхати до Америки через єврейські погроми. Потім своє розчарування у цій країні також заніс до книги... Видно, не так то добре євреям було там, як здавалося... Між іншим, негативне ставлення самого Шолома-Алейхема до еміграції чітко видно з багатьох його творів, де він описує або невдачу в Америці, або сатирично зображує людей, які їдуть в США з настроєм – ніби на небо відправляються – (це також є виявом маленької, обмеженої людини). Таким сюжетом Шолом-Алейхем любить закінчувати свої твори, даючи змогу читачу самому дійти потрібної думки. Своє особливо негативне ставлення до Америки Шолом-Алейхем виражає у своєму незакінченому романі “Помилка”

Висновок

Книги Шолома-Алейхема – твори, сповнені любові до «маленької» людини, що змальовувалась письменником в ореолі щирого співчуття та сумного гумору.

Саме любов до народу надихала Шолом-Алейхема. Письменник завжди у найбільш недолугих, смішних, відсталих людях знаходив світлий образ людини.

“Де би я не помер, хай мене поховають не

серед аристократів, багачів і знаті. Хай мене

поховають там де покояться прості євреї, робочі

справжній народ, щоб пам’ятник, який потім

поставлять на моїй могилі, прикрасив прості могили

кругом мене, а прості могили, щоб прикрасили

мою – як простий чесний народ в моїм житті прикрашав

свого народного письменника”

Заповіт Шолом-Алейхема